Історія Жванської сільської ради
Жванська сільська рада є самостійною адміністративно-територіальною одиницею у складі Мурованокуриловецького району Вінницької області.
До складу входять села Жван і Кукурівка де налічується 514 дворів, в тому числі: с.Жван - 467, с.Кукурівка - 47.
Тут проживає 750 чол., в тому числі: с.Жван - 680, с.Кукурівка - 70. З них працездатного віку - 269, пенсіонерів - 302, молоді - 78, школярів - 70, дітей дошкільного віку - 32.
Читаючи історичну довідку, Ваша уява про наші села стане багатшою. Але краще раз побачити, ніж десять раз почути, то ж приїздіть до нас, а краще поживіть у нас, поспілкуйтесь з нашими прекрасними людьми. Ваш зір будуть милувати мальовничі місцевості на березі річки Жван, протоки Дністра. На зелених пагорбах по обидва береги однайменної річки розкинулось село Жван, де у квітучих садах біліють будинки, а неподалік, на південь, на горі розташовано невеличке село Кукурівка.
За записами Кам’янець-Подільського архієпископства село Жван було засновано в 1454 році. Існує легенда про те, що два брати із села Жванчик на плотах по річці Дністер спустились до притоки Дністра, втікаючи від поневолювачів. Тут вони висадились і будували свої оселі, а пізніше забрали своїх дівчат і утворили сім’ї. Люди будували свої оселі в яру, що було захистом від вітрів та холоду. Від назви Жванчик пішла назва Жван. У 1638 році Жван було перейменовано на Жвангород (на честь польського полководця Жвангурського), а в 1651 році відновлено попередню назву села. Річка Жван для жителів села в минулому була основною артерією життя, адже це й рибальство та промисел, транспортне сполучення та сільськогосподарське виробництво. На річці збудовано кілька млинів та 2 олійні. В селі було збудовано добротний міст, який в 1944 під час відступу німецько- фашистських окупантів було спалено.
Село Кукурівка було засноване значно пізніше - у 1924 році.
Історія наших сіл – це частка загальної історії Поділля та України в цілому. Однак вона має і характерні відмінності, особливості розвитку. Всі події, які відбувались в селі неможливо висвітлити навіть у великому літературному чи історичному творі.
Славляться наші села і прекрасними людьми, людьми -працелюбами, людьми -умільцями.
В селі Жван ще з його заснування славилось ткацтво - основне джерело життєдіяльності населення.
Ткацтво - сукупність виробничих процесів по виробленню сирової тканини з прядива. Це нелегка і клопітка праця. Майже в кожній хаті був ткацький верстат - основна машина ткацького виробництва, що служить для вироблення тканих виробів (тканин різних, килимів, вереток). Ткали полотно для своїх потреб та для продажу, з якого виготовляли одяг різного типу. Виготовляли художні тканини - це ткані вироби, що відзначаються художністю орнаментації, красою кольорів, мистецтвом виробництва; один з видів декоративно- ужиткового мистецтва.
І понині в селі славляться вироби із ткацтва, особливо таких умільців - ткаль: Дяк Галини Олексіївни, Марецької Ганни Пантелеймонівни, Марецької Євдокії Тихонівни, Марецької Докії Матвіївни, Храпко Ірини Степанівни. Славить наших умільців у своїх віршах відомий український поет Станіслав Болеславович Чернілевський , який народився у Жвану, а сьогодні є бажаним гостем
села.
В полі зору виконавчого комітету сільської комітету сільської ради постійно знаходяться соціально-економічний розвиток територіальної громади, питання захисту малозабезпечених верств населення, нормальне функціонування установ освіти, культури, охорони здоров’я, зміцнення правопорядку на території сільської ради.
Вся діяльність сільської ради спрямована на підвищення добробуту та життєвого рівня громадян. В нас немає питань другорядних.
